Науковці з’ясували походження мавпячої віспи

мавпяча віспа

Про це пише The New York Times.

За словами еволюційного біолога з Центру дослідження раку Фреда Гатчинсона в Сіетлі Тревора Бедфорда, приблизно у 2018 році мавпяча віспа стала краще поширюватися серед людей. Найімовірніше, що вона перейшла від гризунів: африканської мотузкової білки, смугастих мишей, сонь, сумчастих щурів, іржавих пацюків, дикобразів.

«Ми також можемо передати це тваринам, які можуть поширювати хворобу в дикій природі, і назад до людей», — зауважив Саган Фріант, антрополог з Університету штату Пенсільванія, який вивчав взаємодію людини і тварини в Нігерії близько 15 років.

Вірус може зберігатися в інфікованих тварин і викликати нові інфекції в людей.

Станом на 22 червня США повідомили по 156 випадків зараження на мавпячу віспу в 23 штатах і окрузі Колумбія.

В Африці на 10 червня було понад 1500 підозр на інфікування та 72 летальні випадки, більшість із яких — у Конго. Багато заражень відбулися пімля контакту з дикими тваринами, використання продуктів тваринного походження в медичних або культурних цілях.

У світі діагностували понад 3400 хворих, ще 3500 — поки не підтверджено. Це втричі більше, ніж два тижні тому.

Віспа мавп — це великий дволанцюговий ДНК-вірус, приблизно в сім разів більший за коронавірус. З 2018 року він набув майже 50 мутацій.

Із 48 мутацій, виявлених у Великій Британії, 21 може вплинути на поширення хвороби, її тяжкість і реакцію на лікування. Досвід країни показує, як важко відстежити контакти вірусу, котрий передається, зокрема, статевим шляхом. Особливо складно, коли люди мали кількох анонімних партнерів.

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>