З 5 серпня в кінотеатрах довгоочікувана українська документальна стрічка “Байконур.Вторгнення”.
Кінооглядач “Прямого” відвідав показ і готовий розповісти чому це уже класика української документалістики.
Сюжет цієї стрічки можна описати буквально в одному реченні. Українські документалісти Ангел Ангелов та Дмитро Громов проникають на секретний російський військовий об’єкт – космодром Байконур, щоб побачити запуск ракети Союз та космічні кораблі, що вже ніколи не полетять.
За цим здавалось би простим сюжетом, лежить ціла пригодницька епопея, де головним героям доведеться з мінімумом припасів подолати 50 кілометрів казахстанською пустелею вночі, переховуватись від російських військових в закинутих ангарах в 50-ти градусну спеку, долати різні труднощі, як от нестача води чи розряджені камери – і все це заради того, щоб показати Байконур, яким його ніколи не покажуть пропагандистські фільми.
Попри те, що “Байконур.Вторгнення” – це документалка, фільм вибудований, як ідеальний пригодницький детектив. Електронний музичний супровід та регулярне “вторгнення” в сюжет нарізок з радянської документальної хроніки задає похмурої атмосфери, яка змусить слідкувати за перепитіями. Раніше команда Ангелова і Громова вже зняла телевізійний проєкт Insiders Prodject, який був присвячений дослідженням недоступних локацій. “Байконур. Вторгнення” – це повнометражний проєкт, який показує нам мандри двох людей футуристичним некрополісом, під загрозою, якщо не смерті, то 20-річного тюремного терміну.
Бродячи по хмародерним ангарам та досліджуючи космічні кораблі створені в часи Холодної війни, документалісти показують, що Байконур – це вже давно некрополіс, який заповнений пам’ятками про колишню велич Радянської імперії, яка першою запустила людину в космос. Режисер і оператор Ангел Ангелов майстерно виставляє загальну композицію стрічки, фільмуючи Дмитра Громова на фоні то безкрайньої пустелі, то на тлі монструозних радянських ракет та космічної інфраструктури. Одна маленька людина поруч з здавалось би нездоланними реаліями природи та урбаністики. Своєрідна битва Давида проти Голіафа. “Байконур. Вторгнення” – це своєрідна версія “Індіани Джонс”, якби той був документалкою. Адже це історія про двох хлопців, які кидають виклик самі собі і йдуть за жагою пригод. Вони проходять розжарену пустелю, сплять в шахті ліфта, ховаються від БТРів і все це, щоб перемогти самих себе. “Найміцніша частина кістки в тому місці, де вона зрослась після перелому” – говорить у стрічці Дмитро Громов, смачно вечеряючи тушкованкою. Ось ця намагання постійно “переламати” свій побут та уклад, кинути виклик цивілізації, життю та самому собі та наповнює стрічку пригодницьким духом, який з романів Джека Лондона та Луї Буссенара, хоч і загортаючи їх в уже нову, футуристичну естетику.
Важливу роль в стрічці відіграє закадровий голос, який нагадує нам, що вся колишня велич Байконура була створена лише з метою знищити половину людства в ймовірній ядерній війні. Ця частина створення саспенсу у стрічці дуже важлива, адже нагадує, що фільм не просто про двох шибайголов, які “джаст фо лулз” проникаються на військові об’єкти. “Байконур. Вторгнення” – це стрічка про те, яких масштабів може сягнути бажання людей вбивати. Скільки ресурсів та сил готові вкласти люди, щоб знищити інших людей. У стрічці Дмитро Громов згадує, що в дитинстві він грався біля металевої фігури ракети, яка була на кожному дитячому майданчику. Це дуже резонує зі згадкою в закадровому тексті про “шар радянської пропаганди”, який покривав ядерні випробування в районі Байконура. Створюючи суспільний міф про “мирний атом” і “цвітіння яблунь на Марсі”, кровожерлива більшовицька імперія випробувала зброю, яка готова знищувати людей цивілізаціями. Тепер всі ці об’єкти лежать величними мертвими левіафанами у закритій сімома замками та кілометрами колючого дроту російській резервацій в казахстанському степу, а фільм “Байконур. Вторгнення” – це повчальна елегія про мертвих левіафанів.
В сухому залишку, “Байконур. Вторгнення” – це першокласна українська документалка, яка поєднує в собі унікальну розповідь про радянську ядерну та космічну програми та сучасний стан колись головної гордості СРСР та пригодницьку історію про людей, які готові кидати виклик долі лише заради того, щоб йти за вітром пригод та авантюр.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Leave a Reply